Минус кобзон повалий ридна мати моя

Рiдна мати моя,ты ночей не доспала Ти водила мене у поля край села I в дорогу далеку ты мене на зорi проводжала I рушник вишиваний на щастя дала Хай на ньому цвіте росяниста доріжка І зелені луги,й солов'їні гаї І твоя незрадлива,материнська ласкава усмішка І засмучені очі хороші твої Я візьму той рушник,розстелю наче долю В тихім шелесті трав,щебетанні дібров І на тім рушничкові,розквіте все знайоме до болю І дитинство й розлука і вірна любов.